Технологійні аспекти змішаного навчання

Змішаний характер навчання включає комбінацію різноманітних форм і систем навчання.

1. Аудиторне навчання в присутності викладача, що передбачає безпосередній контакт учнів (студентів) та викладачів (семінари, лекції, рольові ігри, інструктаж, окремі питання практики, конференції, наставництво та ін.).

2. Інтерактивне навчання – навчання в мережі (e-learning), яке здійснюється за допомогою інструментального середовища (електронний навчальний курс, віртуальні класи та лабораторії, конференцзв'язок, індивідуальне консультування за допомогою електронної пошти, дискусійні форуми, чати, блоги).

3. Навчання з підтримкою різних засобів – розробленних нових навчальних матеріалів (Web-сайти, Web-лекції, Web-книги, відеоматеріали та ін.)

Інформаційно-технологічна система змішаного навчання надає користувачам для навчання електронні навчальні матеріали, а також отримує можливість задавати питання та спілкуватись з викладачем, здійснювати самостійне тестування. Широкі можливості інтерактивного змішаного навчання відкриває використання технологій Web 2.0., Web 3.0.

Здобувши у системі e-learning теоретичні знання, створюється база та підгрунтя переходу до інтенсивного практичного навчання (курсу), яке може здійснюватись у вигляді лабораторних і практичних занять в аудиторії або віртуально. Крім тісного контакту з викладачем, всі учасники навчального процесу одержують однакову можливість обміну знаннями між собою.

Використання змішаного навчання у професійній освіті зумовлює зміну його організаційних форм, змісту і методів навчання, нових підходів до організації навчального процесу.

Змішане навчання в більшості базується на використанні комп’ютерних мереж (локальних, глобальної мережі Інтернет), що сприяє активізації тих, хто навчається, їхньої взаємодії у розв’язанні спільних задач та проблем. Враховуючи те, що в професійному навчанні не повністю використовується самостійна його складова, відкривається можливість її реалізації за рахунок використання готових навчальних систем, електронних навчально-методичних комплексів, віртуальних лабораторій та ін.

Все вище розглянуте зумовило зміну методики навчання та потребує вирішення наступних питань:

- відповідне технічне обладнання навчального закладу;

- кадрове забезпечення для створення та підтримки роботи сайта;

- забезпечення безпеки роботи в мережі;

- організація доступу всіх до робочих місць;

- зміни в розкладі занять;

- навчання викладачів-предметників;

- періодичне оновлення матеріалів;

- інформаційна культура всіх учасників навчального процесу.

Використання комп’ютерів у навчальному процесі привело до виникнення значної кількості нових форм роботи, які були неможливі за умови використання традиційних методик.

Створення навчальних посібників на гіпертекстовій основі, мультимедійних документів, енциклопедій, можливість організації навчання в телекомунікаційних мережах, інтерактивних навчальних програм, тренажерів, використання яких повністю змінює навчальний процес. Відповідно до цього змінюються форми роботи викладача, виникає потреба в самовдосконаленні, накопиченні та систематизації знань та інформації, підготовки до занять та ін.

Ефективне впровадження змішаного навчання передбачає наявність навчальної платформи, інтегрованої з внутрішніми системами обліку та документообігу, які використовуються в закладі освіти.

Організація змішаного навчання неможлива без використання платформи електронного навчання, що містить систему управління навчанням LMS (з англ. Learning Management System). За останніми підрахунками, на ринку представлено понад 700 LMS-платформ, які у своїй більшості спеціалізуються на корпоративному навчанні. Деякі з них мають розширені функції, що спрощує перепрофілювання контенту для зовнішньої аудиторії. Окрім комерційних рішень, на ринку є платформи з відкритим кодом (наприклад, Moodle, Sakai, Litmos, Claroline, DotLRN, BrainCert, Open edX, Canvas тощо).

Навчальна платформа — це комплексне рішення, розроблене впершу чергу для забезпечення освітнього процесу.

Обов’язковий функціонал навчальної платформи:

- робота з навчальним контентом (створення, зміна, а також зберігання онлайн-курсів різних форматів);

- управління процесом навчання (особисті кабінети для користувачів і викладачів, графік навчання, можливість відправляти повідомлення користувачам усередині платформи і за допомогою email-розсилань);

- відстеження досягнутих результатів навчання — платформа має містити інструменти для формувального та сумативного оцінювання; аналітику навчання (метрики відвідуваності занять, виконання домашніх завдань);

- взаємодія між користувачами (відкриті й закриті чати для спілкування, можливість об’єднуватися в групи для спільної роботи над проєктом);

- можливість формування індивідуальної навчальної траєкторії здобувача освіти;

- підтримка різних форматів для імпорту, експорту та міграції даних. Наприклад, SCORM 2004, Tin Can (xAPI), cmi5 тощо для обміну електронними курсами. Відсутність підтримки таких форматів знижує гнучкість платформи;

- підтримка україномовного інтерфейсу, можливість адаптації мов до потреб користувачів.

Основні критерії вибору навчальної платформи:

- крос-платформеність — навчальна платформа не повинна бути прив’язана до будь-якої операційної системи або середовища. Користувачі використовують стандартні засоби без завантаження додаткових модулів, програм та ін. Наявність мобільного додатку та/або адаптивного інтерфейсу;

- надійність і стабільність — ступінь стійкості роботи платформи до різних несанкціонованих втручань, спроб злому та інших деструктивних дій, до різних режимів роботи і ступеня активності користувачів; максимальна кількість одночасних активних підключень користувачів, технічна підтримка від розробника, дотримання стандартів мережевої безпеки, захист персональних даних;

- ергономічність використання: потенційні користувачі негативно ставляться до технології, яка здається громіздкою.

Технологія навчання повинна бути інтуїтивно зрозумілою. У навчальному курсі має бути меню допомоги, що дозволяє легко переходити від одного розділу до іншого та спілкуватися з викладачем, мультимедійність (можливість використання як контенту не тільки текстових, гіпертекстових і графічних файлів, але й аудіо, відео, qif- і flash-анімації, 3D-графіки різних файлових форматів, формул та графів);

- модульність, масштабування та розширюваність — можливість як розширити кількість користувачів, які навчаються, так і додати функціонал за рахунок програм і навчальних курсів, застосування навчальної платформи як допоміжного засобу навчання та контролю;

- наявність технічної та користувацької документації, матеріалів для самонавчання роботі на платформі;

- вартість — складається з вартості самої системи, а також із витрат на її впровадження, підтримку, модернізацію, оновлення, навчання персоналу, розробку курсів та супроводу;

- можливість інтеграції з наявними внутрішніми та зовнішніми інформаційними сервісами та системами.

Навчальна платформа — це не месенджери, електронна пошта і не комунікативна платформа з можливістю LMS, реалізованою як модуль-доповнення та/або їхнє поєднання.

Навчальна платформа може бути встановлена як на серверах закладу освіти, так і з використанням хмарних сервісів.

Зауважимо, що технічні параметри сервера суттєво залежать відобраної навчальної платформи та кількості користувачів.

Переваги власного сервера — повний контроль над роботою і даними. Недоліки — вартість та обслуговування, складна процедура закупівлі обладнання (вимагає часу), проблеми масштабування.

Хмарні рішення. Переваги — масштабування, швидке впровадження, висока надійність (безперебійна доступність, резервування інформації та ін.). Недоліки — залежність від провайдера, забезпечення вчасної оплати за послуги (недосконалість фінансового законодавства).

Для розгортання й використання навчальної платформи необхідно мати стабільний Інтернет-канал.

Майже всі здобувачі освіти мають смартфони і планшети. Мобільні пристрої є власністю здобувачів освіти і тому знаходяться у їх розпорядженні протягом усього дня, а не лише під час навчання.

Отже, для навчання здобувачів освіти можна використовувати технологію BYOD (Bring Your Own Device) – «прийди зі своїм пристроєм». Суть технології BYOD полягає в тому, що здобувачі освіти приносять свої мобільні пристрої та з їх допомогою відбувається певна запланована викладачем робота на занятті.

Смартфони і планшети –це ті ж персональні комп’ютери, які мають сенсорний екран, функції підключення до Wi-Fi і високошвидкісний доступ із використанням 3G-технології для забезпечення доступу до Інтернету, фотокамеру, мікрофон, операційну систему з можливістю встановлювати різні додатки, підтримку змінних носіїв інформації (ємність більше, 4̶8 ГБ), потужні мобільні процесори, велику тривалість роботи без перезарядки. Неважко помітити, що цих можливостей цілком вистачаєдля повноцінної мобільної роботи в освітньому процесі.

В Україні заборона на використання мобільних телефонів під час освітнього процесу була запровадженав 2007 році, а через сім років, усерпні 2014 року, скасована з метою поширення застосування інформаційно-комунікаційних технологій.

Мобільні пристрої у здобувачів освіти доволі різноманітні, івикладач має це враховувати під час планування освітнього процесу та постійно засвоювати та підключати нові програмні засоби.

Звернемо увагу на очевидну перевагу їх використання в освіті, а також підтримку світовими програмами. Цей напрям підтверджується документами Work Programme 2018-2020 5.i. Information and Communication Technologies програми Горизонт 2020. Робоча програма Work Programme 2018-2020 5.i. Information and Communication Technologies.

Однією із завдань передбачається впровадження 5G-технології. Задачею однієї з тем (5G для спільної, підключеної та автоматизованої мобільності) робочої програми є кваліфікація та стандартизація 5G як базової інфраструктури.

Для мобільного навчання можуть використовуватися такі цифрові бездротові пристрої: мобільні засоби зв’язку; мобільні телефони, смартфони; портативні мобільні пристрої – MP3 / 4 плеєри; електронні книги, пристрої для електронних ігор, навігатори, цифрові фотоапарати і відеокамери тощо; портативні комп’ютери – портативний кишеньковий комп’ютер; планшетний комп’ютер, нетбуки тощо.

До переваг відносять кілька можливостей мобільних телефонів, а саме: розмір мобільних пристроїв, які не перевантажують приміщення; можливість користування власними пристроями, які не переобтяжують заклад освіти; виключення додаткових пристроїв для роботи – всі дії зі смартфонами здійснюються за допомогою рук.

До онлайн-інструментів, які можуть знадобитися у процесі змішаного навчання, належать такі мобільні додатки: якісні та цікаві продукти, більшість із яких можна завантажити безкоштовно.

Є достатня кількість платформ та ресурсів, які адаптовані до смартфонів, а також які мають розробку (мобільний додаток під будь-яку операційну систему смартфону), котрі можна використовувати для навчання, зокрема серед відомих англомовних ресурсів, протестованих тисячами викладачів та здобувачів освіти: Survey Monkey, Kahoot!, Plickers, Grand Tools, Promt offline translator, Education App For Kids, Linear X, Quick quadratics, Prezi, PowToon та багатьох інших. За допомогою цих додатків викладач має можливість швидко оцінити знання та уміння, створювати навчальні матеріали в електронному вигляді, враховуючи при цьому принцип інтерактивності. Як правило, такі програми працюють із різними операційними системами, а саме: Windows, Linux, Android, BlackBerry, iOS, тому за допомогою них можна відповідати на контрольні запитання або проходити тести, розв’язувати рівняння, створювати презентації, будувати графіки та діаграми з власного мобільного пристрою, не використовуючи стаціонарний персональний комп’ютер.

Одним із варіантів пошуку ресурсів для технічного забезпечення та підтримки може бути кооперація закладів освіти задля оптимізації витрат.

Розгортання платформи здійснює розробник (який надалі здійснюватиме оновлення, підтримку й розвиток платформи) та представники відповідного підрозділу закладу освіти (технічний персонал центру дистанційного навчання, інформаційно-обчислювального центру тощо, який у подальшому здійснюватиме інформаційну підтримку користувачів і буде комунікаційною ланкою між користувачами та розробниками). Рекомендовано використовувати корпоративний сервіс авторизації користувачів (LDAP, SSO) для надійної ідентифікації та подальшої інтеграції з іншими системами.

Кроки розгортання LMS:

- завдання реєстрації і контролю доступу користувачів до системи і до навчального контенту, призначення ролей, групування;

- інтеграція з наявними базами даних викладачів і студентів;

- запуск курсів з каталогу;

- управління студентськими та викладацькими ресурсами (цільове надання навчального контенту);

- відстеження результатів;

- синхронні й асинхронні комунікації користувачів;

- інтеграція додаткових елементів навчального процесу;

- формування звітів про процес і результати навчання;

- інтеграція з системами виявлення текстових запозичень.

Навчання персоналу є невід’ємною частиною процесу розгортання платформи.

Інструментарій для створення контенту засобами навчальної платформи зазвичай забезпечує розроблення особисто викладачами лише базових об’єктів у вигляді html-сторінок, тестів, презентацій тощо. Проте, навіть така робота потребує спеціальних технічних засобів (графічних планшетів, інтерактивних дощок і мультибордів, мікрофонів, сканерів, документ-камер, графічних редакторів та іншого програмного забезпечення тощо). Інтерактивний, мультимедійний контент (графічні, відеоматеріали, віртуальні тренажери, симулятори тощо) створюються в спеціалізованих середовищах кваліфікованими фахівцями (дизайнерами, моделлерами, операторами, режисерами, програмістами та ін.) із використанням спеціалізованого обладнання.

У залежності від ресурсних можливостей закладу освіти створення такого типу контенту може бути реалізоване по-різному:

- придбання готових матеріалів, створених зовнішніми розробниками;

- підготовка матеріалів на замовлення закладу освіти зовнішніми розробниками;

- створення власних спеціалізованих підрозділів із відповідним обладнанням, програмним забезпеченням і кваліфікованим персоналом.

З огляду на масштабність потреб у закладах освіти в якісному навчальному контенті, що дозволяє ефективно досягати результатів навчання, радимо по можливості використовувати всі доступні матеріали, що перебувають у відкритому доступі на умовах відповідних ліцензій, що передбачають їхнє подальше використання. За умови готовності викладачів до масового впровадження змішаного навчання, створення власних фото-, відеостудій, інших спеціалізованих підрозділів із розроблення контенту буде економічно вигіднішим. На початкових етапах, при незначних обсягах потреб у такому контенті доречнішим буде виконання робіт зовнішніми підрядниками.

Використання системи електронного документообігу в організації навчального процесу

Ефективний навчальний процес потребує швидких рішень, які вимагають погоджень через підписи відповідальних осіб. Крім того, сам процес супроводжується підписанням численних документів: відомостей, журналів, звітів, довідок, протоколів тощо.

Основні процеси системи електронного документообігу (СЕДО) для забезпечення організаційної, навчально-методичної діяльності:

1. Документування адміністративних рішень і діяльності щодо впровадження та функціонування навчальних платформ, а також інших навчальних процесів:

- Документування адміністративних рішень у вигляді розпорядчих документів за розробленими внутрішніми стандартами (наказ, розпорядження тощо).

- Узгодження та затвердження методичних навчальних матеріалів для розміщення їх у навчальних платформах та/або цифрових репозиторіях за розробленими та узгодженими бізнес-процесами навчального закладу.

- Рішення колегіальних органів (вчених рад, засідань кафедр та ін.).

2. Засвідчення автентичності та надання статусу юридичної значимості для навчально-методичних матеріалів, дипломних і курсових робіт, наукових публікацій та дисертацій за допомогою електронних цифрових підписів з електронними позначками часу. Переведення поточного та архівного зберігання зазначених документів (матеріалів) із паперових носіїв на електронні.

3. Обмін інформацією (документами) між організаторами освітнього процесу (заклад освіти, МОН, Управління освіти тощо) через СЕВ ОВВ (Систему електронної взаємодії органів виконавчої влади).

Засади обґрунтування запровадження системи електронного документообігу:

1. «Основна форма провадження діловодства в установах є електронна.

Документування управлінської інформації в установах здійснюється в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки та кваліфікованої електронної позначки часу» (п. 2 Постанови КМУ № 55 від 17.01.18).

2. Основні кроки впровадження у закладі освіти:

- вибір на ринку ІТ СЕДО, яка відповідає вимогам Постанови КМУ № 55 від 17.01.18;

- здійснення дослідної експлуатації обмеженим колом осіб протягом визначеного періоду;

- придбання серверного обладнання або його оренда в дата-центрі;

- придбання ліцензії на програмне забезпечення обраної СЕДО;

- підключення користувачів ЗВО до СЕДО;

- проведення навчання всіх користувачів СЕДО;

- введення СЕДО в повноцінну експлуатацію;

- створення комплексної системи захисту інформації (за необхідністю).

3. Основні функції СЕДО:

- робота з проєктами документів;

- робота з документами;

- робота з резолюціями;

- контроль виконавчої дисципліни;

- підготовка справ до передачі на архівне зберігання;

- контроль доступу;

- зовнішній документообіг;

- сканування та розпізнавання тексту.

4. Основні переваги впровадження СЕДО:

- значна економія паперу та витратних матеріалів;

- суттєва економія часу та оперативність у прийнятті управлінських рішень;

- можливість віддаленої роботи з масивами документів;

- оперативність пошуку документів;

- неможливість підготувати документ «заднім числом»;

- надійне збереження документів (не губляться);

- захищеність документів (не переглядаються не уповноваженими користувачами).